На першу сторінку

2003 рік

30 червня – 14 липня 2003 року ОВВТ «Дубок». Байдарська долина, с. Орлине, Крим

Комендант – ст. пл. Марія Жудіна (Процак) (Севастополь)
Писар – ст. пл. Валентина Бардукова ( Саки)
Бунчужна – пл. розв. Саша Єрмошкіна

На таборі були пластуни з м. Сімферополя, м. Євпаторії, м. Києва, м. Донецька та м. Севастополя. З Севастополя були: пл. уч. Саша Гусєва, пл. уч. Микита Клушин, пл. прих. Рома Горбунов, пл. прих. Максим Сичов, пл. розв. Настя Ільющенко, голова СПС ст. пл. Зіна Беланюк, пл. прих. Ярослав Андріанов, пл. прих. Імант Калніньш, ст. пл. прих. Юля Обінякова.
Під час табору була цікава мандрівка в Форос на дикий пляж. Провели свято Івана Купала. На свято приїхали представники районної держадміністрації начальник архівного відділу Салмін Володимир Володимирович, Просвіти, Союзу Українок, журналіст Микола Владзімірський, батьки та вчителі пластунів. Приїхав також народний хор під керівництвом Віктора Ковальчука, який разом з пластунами співав українські пісні.
Табір налічував 35 осіб.

ТУТ ВИХОВУЮТЬСЯ ЛІДЕРИ

На свято Івана Купала завершилось традиційне щорічне таборування кримських пластунів, що вже три роки поспіль проходить у приміській зоні Севастополя, поблизу села Орлине. Там, у Байдарській долині купальська ніч буває особливо чарівною. Цього року до табору з'їхалися пластуни з Севастополя, Сімферополя, Євпаторії, Донецька.

На святкування Івана Купала з Севастополя прибуло чимало гостей: представники Нахімовської та Ленінської райдержадміністрацій, ВМС ЗС України, громадських організацій - "Просвіти" та Союзу українок, учителі севастопольських шкіл та просто друзі. Вперше у святкуванні взяв участь ансамбль "Червона калина" Українського культурно-інформаційного центру (художній керівник Віктор Ковальчук), що виступив з цілою низкою обрядових купальських пісень. А пластуни з Сімферополя, з театральної студії "Світанок" до цього свята підготували виставу. Минулого року це була "Лісова пісня" Лесі Українки, зараз - "Ніч на полонині" Олександра Олеся. Всю організаційну роботу з таборування і проведення свята, як і завжди, взяв на себе севастопольський Союз українок, що постійно опікується Пластом.

Хоч все відбувалося ніби й за традиційним сценарієм, але, як вважає заступник голови окружної пластової старшини в Криму, студентка 5-го курсу Таврійського національного університету Маруся Процак, таборування було цього року надзвичайно плідним:

- Цього року склад виховників був із філологів, тож і здійснилася моя мрія - провести гутірки (гутірка - це мовою пластунів - бесіда, "круглий стіл") про становлення, занепад та відродження української мови. Пояснити членам Пласту (майже всі вони з російськомовних родин) чому і за яких часів українська та російська мови стали дещо схожими та поговорити про необхідність впровадження нового правопису. До речі, двоє пластунів з Бахчисарайського району, етнічні татари, так бездоганно володіли українською, що просто вразили увесь табір.
Я вдячна ансамблю "Червона калина" за підтримку. Адже пісня для пластуна має особливе значення: ми все робимо з піснею. Працюємо - співаємо, мандруємо - співаємо, ми навіть молитву проспівуємо. До того ж пластун за програмою має знати 5 сучасних, 5 козацьких, 5 пісень воїнів УПА та 5 обрядових пісень. Отже, "Червона калина" нам так підспівувала цього разу, що, мабуть, було чутно по всій Байдарській долині. Враження і від таборування, і від купальської ночі просто незабутнє.
Єдине шкода, що Пласт не має належної підтримки у Криму та Севастополі.  Навіть зараз матеріал про таборування заборонили розмістити у часописі "Слава Севастополя". Взяли, протримали тиждень і відмовилися друкувати.
Коли ми проводимо якийсь захід, то звертаємося до відділу у справах сім'ї та молоді з проханням взяти участь, бо це ж і їм потрібно, хоч би вже для звітів. Бо ж існує державна постанова, що рекомендує підтримувати Пласт у школах, є опікунська Рада при Верховній Раді України, яка повина допомагати Пласту, але у нас в Криму це все прищеплюється надто складно. А даремно. Бо зараз опрацьовані пластові методики визнані найдосконалішими. У сучасних підручниках з педагогіки та психології можна побачити посилання на пластові видання. Ці методики - справжній скарб і ті, хто на цьому розуміється, постійно ними користуються. Ось і для мене робота в Пласті є надто корисною, бо сподіваюся, що моя подальша робота буде пов'язана з педагогікою. Щороку в нашому університеті проходить студентська олімпіада з педагогіки, куди ми подаємо педагогічні проекти. Проект минулорічного мого табору посів третє місце на університетській олімпіаді. Бо це був проект табору, де окрім загальної таборової програми, Пласт на базі проекту розвитку громадянського суспільства підготував цілий величезний тренінг з комплектології лідерської поведінки. Власне, я опрацювала цю програму, вже зараз використовувала на таборі і досить успішно.

Як і Маруся Процак я також хочу сподіватися, що найважчі часи для Пласту  вже проминули. Бо хіба ж молодій державі не потрібні лідери? Сильні, загартовані, здатні долати будь-які труднощі, залюблені в рідну мову, українську пісню. Це та золота молодь, котру колись намагалися викорінити геть по всій Україні, і вона зростає і міцніє разом з державою.

Лідія Степко, власкор "КС".
м. Севастополь.
Газета "Кримська Світлиця"
липень 2003 р.

Ой на Івана, ой на Купайлa!..

Ще з діда-прадіда, з дохристиянських часів, у полудень літа сільська громада відзначала чарівне і втаємничене свято — Івана Купайла...
Підготовка до цього дійства починалася заздалегідь. Від хати до хати йшли парубки з возом і брали у господарів хмиз, дрова, старі потріскані ночви, відра, колеса, клоччя та сміття — все, що захаращувало двір. Таким чином, набирався мотлох для ватри, щоб горіла весело і довго, та очищалося від бруду село.
А тим часом біля річки чи ставка хлопці вкопували високу жердину, вішали на неї колесо, а дівчата прикрашали їх різнокольоровими стрічками. Потім садили неподалік деревце (зазвичай це була вербичка), що звалося купайло, купалиця і символізувало собою зелене і веселе свято, єднання людини з Природою, і вшановувало Бога лісу, зелені і надприродної таїни.
Під вечір на святкування збиралося все село: і старі, і малі, і літні ґазди, не кажучи вже про молодь. Бо вважалося, що тому, хто не прийде на відзначення Івана Купайла, трапляться всілякі негаразди та неприємності.
Дівчата, усміхнені та веселі, назбиравши любистку, м'яти, материнки, чебрецю, плели вінки й наспівували:
Дівчина квіточки
збирала
Та віночок сплітала...
Потім святково одягнені, уквітчані зелом, з розпущеними косами, ніби русалки, починали ритуальний танок, співали обрядові пісні та приспівки.
Сутеніло... Весело та гаряче палахкотіло і потріскувало вогнище. Після танців і хороводів спочатку хлопці, а потім вже й парами з дівчатами весело, гамірно, з розпашілими обличчями стрибали вони через червоне полум'я.
Вважалося, що вогонь спалює всі гріхи, очищує від скверни, і молодята можуть ставати на рушник, сподіваючись на щасливий та довгий шлюб.

За веселощами і пустощами непомітно спливає час... Таємниче замерехтіли зорі, ніби надсилаючи космічне вітання святкуючим, а потім і срібне колесо місяця покотилося понад лісом.
Дівчата, запаливши свічечки, прилаштовані на віночки, пускають їх на воду і, хвилюючись, дивляться — куди попливе?..
Якщо закружляв віночок — дівуватиме ще дівчина, а якщо поплив, то буде заміжня. Там, куди пристане її творіння. Тож, і стараються, виводячи:
Пливи, пливи,
мій віночок, туди,
Де живе мій милий...
Допливи, віночок,
до моєї долі,
Не загаси, вітер,
мою свічечку,
Бо то моє щастя...

Зволожилася трава, та ніхто не поспішає взутися, хоч і мерзнуть ноги, бо купальська роса — то най цілющі ліки, які злизують всілякі хворості.
Хто танцює та співає, а хто пішов шукати квітку папороті (хоч це і небезпечно – згадайте твори Гоголя), яка, за сивими легендами, розцвітає опівночі в цю чарівну і казкову пору і подарує тому, хто знайде її, і незрадливе кохання, і вірний шлюб, і заможність. А дівчата шукають приворот-зілля, щоб прихилити до себе милого-єдиного…
Як радісна мить змайнула ніч. Ось і сонце, щедро сиплячи та розливаючи свої червоні, рожеві, помаранчеві промені, вітає тих, хто продовжує святкувати Івана Купайла...
Фрагменти цього давнього чудового, дивовижного, казкового, чарівного і таємничого свята побачили севастопольці — гості експериментального табору пластунів, що розташувався в лісі поблизу селища Орлиного. А люду наїхало з усіх усюд.
Там були й активістки севастопольської міської організації Союзу українок, просвітяни міста-героя, представники Військово-Морських Сил України, управління в справах сім'ї та молоді Ленінського і Гагарінського районів, члени білоруського товариства "Пагоня" ім. Максіма Богдановича український народний хор міського Будинку культури під орудою заслуженого працівника культури Криму Віктора Ковальчука, батьки, рідні та друзі пластунів. Щиро і радо зустрічали їх юні таборяни (із Севастополя, Бахчисарая, Сімферополя і Донецька) на чолі зі своїм комендантом Марусею Процак, яка є заступником голови окружної пластової старшини в Криму Пласт-НСОУ (національної скаутської організації України) і студенткою V курсу Таврійського національного університету ім. Вернадського.
Співали, танцювали, стрибали через полум'я вогнища і малі, і дорослі. А юні артисти із Сімферополя показали уривок з вистави Олександра Олеся "Ніч на полонині". Просвітянка Клавдія Трубникова подарувала пластунам збірничок "100 пісень" з надією, що всі їх вивчать.
І наостанок побажання всім, хто не був на святі, — в наступному році купальської ночі зустріти свою долю, знайти квітку папороті, привітати променистий сонячний ранок і бути щасливим все життя.

Віталій ОЛЬШЕВСЬКИЙ,
"Флот України" № 29 , 19-25 липня 2003 р.

Відроджуємо народні свята
Я є станичною пластової станиці в Севастополі. Мені подарували вашу газету. Дуже цікава. Особливо багато ви проводите різних заходів. Ось і мені захотілось написати вам про нашу молодь. Наша станиця - невелика, в нас немає навіть домівки, де можна зібратись, але ми не впадаємо у відчай. Ми хочемо стати дочками і синами нашої землі, а не її пасинками. Для цього в нас є історія, мова, давні звичаї, які ми намагаємось відродити. Про один із них - свято Івана Купала - я й хочу розповісти.
Є в Криму село Орлине, що біля Севастополя. Ліс, озеро, велика галявина, де ми таборуємо щороку. На свято Івана Купало всі діти одягали українські строї. Дівчата сплели він¬ки, співали купальських пісень. Хлопці готували Марену. Потім ді¬вчата з вінками і запаленими свічечками пускали вінки на воду, а хлопці їх ловили. Потім стрибали через вогонь. На це свято ми запросили багато людей - всім сподобалося. Комендантом табору була студентка українського відділення університету Марія Процак. Я теж закінчила університет в цьому році з практичної психології. Якщо можливо, надрукуйте про нас, хай люди далеко від батьківщини порадіють разом з нами.

Зіна Бєланюк

СВОБОДА, П'ЯТНИЦЯ, 22 серпня 2003 року

Севастопольська станиця НСОУ "Пласт" щиро вдячна п. Олені Бойко та п. Василю Мацьківу (штат Флоріда, США) за спонсорування проведення свята Івана Купала.

Далі

До списку акцій 2003 року

«Пласт»—складова великого сайту «Українське життя в Севастополі».
©2006 Автор Микола Владзімірський. Дизайн Валентин Іванов.