На першу сторінку

Дитячі ігри дорослих

Для того, щоб найбільша скаутська організація України стала учасником міжнародного скаутського руху, вона мусить подолати безліч перепон, які їй створили

Дивні пріоритети

У листопаді минулого року Українська скаутська організація "Пласт" отримала лист від голови Всесвітнього скаутського Комітету (ВСК). Серед висновків про можливість визнати Національну скаутську організацію в Україні було таке: "Пласт" не може бути визнаним СОСР (Світова організація скаутського руху) ні як єдина Національна скаутська організація, ні як організація для побудови єдиної Національної скаутської організації в Україні… ця організація ("Пласт"), у результаті традиції, що склалася, набула специфіки та іміджу українського патріотичного молодіжного руху, з яким значна кількість молодих людей, котрі бажають стати скаутами в Україні сьогодні, не можуть ідентифікуватись." <Рисунок>Натомість Голова ВСК знайшов тепліші слова для іншої організації: "Концепція "Скаутів України" (новоствореної скаутської організації) відповідає типу Національної скаутської організації, кваліфікованої СОСР для членства. Статут "Скаутів України" зараз у процесі прийняття поправок. Коли цей процес закінчиться, "Скаути України" будуть готові до визнання СОСР". З яких причин організація з-понад 88-річною історією, глибокими традиціями та сучасними методиками, однозначно найчисельніша та найкраще зорганізована серед усіх інших організацій скаутського типу в Україні, організація з безумовним авторитетом у своїй державі та за кордоном — "… не може бути визнаною СОСР…"? Тим часом не зареєстрована "Скаути України" "…відповідає типу Національної скаутської організації, кваліфікованої СОСР для членства".

Муки після другого народження

Історично склалося так, що Україна тривалий час була поділена між двома системами. Східна частина — під владою царського самодержавства, а пізніше більшовицького тоталітаризму. Західна частина — під владою ліберальної Австро-Угорської імперії, а пізніше демократичних держав (Польща, Чехія, Румунія). Це, звичайно, наклало відбиток і на розвиток скаутінгу в Україні. На початок 1991 року в Україні окрім "Пласту", який мав організовані структури, досвідчених виховників та реальні осередки, почали свою роботу декілька локальних груп, малочисельних і недостатньо ознайомлених з особливостями скаутської ідеї. Зокрема це була скаутська група у Харкові, так звані скаути Криму. Пізніше виникає осередок Дніпровських скаутів "Скіфи". Зацікавились скаутською методикою лідери дитячої патріотичної організації "СІЧ". В Україні ніхто не ставив під сумнів провідну роль "Пласту". Він був репрезентований в більшості регіонів України. Не було жодних суперечностей щодо відповідності скаутським принципам. Від початку свого відродження "Пласт" хотів увійти в світову скаутську родину. Представники СОСР виставили умову — членом може стати кожен, хто визнає скаутські принципи і прагне працювати в скаутському русі. Отже, наскільки відкритий "Пласт" за: — конфесійною ознакою. Від самого початку "Пласт" однозначно заявив про свою позаконфесійність і непідпорядкованість будь-яким релігійним організаціям. При цьому "Пласт" налагодив тісну співпрацю з основними церквами України — Православною та Греко-католицькою. Серед пластунів є навіть члени мусульманського віровизнання.; — за національною ознакою. Цей аргумент найчастіше використовують опоненти "Пласту", мовляв "Пласт" — організація націоналістична. Лист ВСК звинуватив організацію (звучить незбагненно) у патріотизмі! Тим часом "Пласт" ніколи офіційно чи неофіційно не заявляв про обмеження свого членства за національною ознакою. Членами "Пласту" є громадяни російської, кримсько-татарської та інших національностей. У "Пласті", можливо, ніхто й не звертав особливої уваги на цю проблему, якби не хворобливо прискіплива увага до неї представників СОСР. Виявляється, їх не влаштовує "…імідж Українського патріотичного молодіжного руху…". Отже, почуття любові до своєї Батьківщини, ставиться "Пласту" в провину. Але ж чи про скаутинг тоді йде мова взагалі? Чи, можливо, в Україні закладають основи "сучасного", "євро-азійського" скаутингу? І один із базових принципів, сформульований Бі-Пі, є ганебною плямою? На жаль, будь-яка аргументація відсутня. Ще один "тяжкий гріх" неофіційно приписують "Пласту" — його україномовність в офіційному діловодстві. Виявляється, офіційна державна мова — це теж причина, яка не дає можливості декому "…ідентифікуватись". Але найпікантніший аргумент-рецепт лідери ВСК подають в кінці свого листа. Виявляється, пластуни, хоч їх організація не відповідає скаутським принципам, можуть індивідуально вступати в "Скаути України". Цей, на перший погляд, абсурд, насправді має логіку: у новоствореній організації, яка відповідатиме вимогам СОСР, треба ще й комусь працювати. А реальний кадровий потенціал, стійкість структури, імідж має саме "Пласт". На жаль, спроби представників "Пласту" з'ясувати усі ці проблеми безпосередньо з проводом світового скаутингу в Женеві наштовхнулись, м'яко кажучи, на нерозуміння. Мимоволі виринув невтішний висновок: комусь не дуже хочеться бачити "Пласт" представником України в Світовому скаутському русі. Кому?

Крізь терни

Отож, що ж таке сьогоднішній скаутський рух в Україні? Є "Пласт" і є "Скаути України". "Скаути України" — однозначно в меншості. Однак меншість ця досить специфічна. Вона не толерантна до існуючої більшості — "Пласту", — особливо не переймаючись аргументацією своєї позиції. Передбачаючи лише індивідуальне членство, "Скаути України" не залишають місця для збереження індивідуальних особливостей вже існуючих скаутських організацій. Сумнівною є і територіальна репрезентативність "Скаутів України", які взагалі відсутні на заході України, частково представлені (та чи й представлені?) в центрі і на півдні. Саме ця очевидна неповноцінність "женевської" моделі сприяє тому, що останнім часом біля "Скаутів України" все частіше помітні представники ще однієї "скаутської" організації — піонерської. Спадкоємці (очевидно не лише майнові) Всесоюзної піонерської організації ім. В.І.Леніна — Спілка піонерських організацій України та її київський паросток СПО Києва, які зараз ведуть активне перефарбування своїх неактуальних фасадів. Очевидно справи у "Скаутів України" розвиваються не найкраще, якщо доводиться зближуватись із найзапеклішими опонентами скаутської ідеї — спадкоємцями ленінських піонерів. І все ж хочеться вірити, що Україна буде гідно представлена в одній із авторитетних світових інституцій — Світовій Організації Скаутського Руху, а лідери СОСР — у свою чергу будуть з належною повагою і об'єктивністю трактувати український скаутінг у світовому братерстві скаутів.

Народження скаутингу

Скаутський рух (скаутинг) виник на початку XX століття в Англії. Його автором, ідеологом і безумовним символом є відставний полковник, син священика — Роберт Стефенсон Сміт Бейден-Пауел, якого весь скаутський світ любовно охрестив Бі-Пі. Колискою скаутингу став дитячий табір 1907 року на англійському острові Бравнс. Наступного року побачила світ "біблія" скаутінгу — книга "Scouting for boys". Саме вона першою задекларувала, чим скаути повинні займатись:

Життя серед природи — мандрувати і закладати табори

Лісівництво — знати і захищати природу;

Лицарськість — служити іншим на засадах лицарського кодексу честі;

Рятування життя — давати раду в екстремальних ситуаціях і при нещасних випадках;

Витривалість — гартувати тіло й дух;

Любов до Батьківщини — громадські обов'язки до своєї держави і людства;

Кожен скаут мав скласти присягу такого змісту:

"На свою честь присягаю, що робитиму все, що в моїх силах, щоб:

1. Виконати свій обов'язок перед Богом і Королем (чит. Державою);

2. Повсякчасно допомагати іншим;

3. Слухатись Скаутського закону."

Основною ідеєю скаутингу — було по-лицарськи служити і допомагати людям, підпорядковуватись Скаутському закону — своєрідному кодексу честі. Гаслом організації став клич "Будь готовий!", символом — біла трилиста лілія, Патроном (опікуном) — Святий Юрій (Георгій). Скаути мали відповідну форму. Скаути працювали у малих групах з допомогою старших друзів — скаутмайстрів. За дуже короткий час скаутський рух поширився у цілому світі. Уже в 1920 році в Лондоні відбулась перша міжнародна зустріч скаутів — Джемборі.

Сьогодні скаутинг є наймасовішим молодіжним рухом у світі. Світова Організація Скаутського руху представлена у 149 країнах і налічує понад 28 мільйонів членів. Скаутинг став прекрасною школою лицарів, лідерів, патріотів. У більшості цивілізованих країн скаути займають провідні позиції в суспільному житті. Серед колишніх скаутів чимало і президентів, і керівників урядів.

Коментар

Юрій Криворучко,
народний депутат, учасник женевських переговорів з ВСК :

На зустрічі у Женеві виявилася ще одна несподіванка. Міжнародний скаутський рух вирішив поділити організацію на шість секторів. І виявилося, що Україні уготована роль "євро-азійського" сектора. Тобто ми, як і десятиріччя тому, будемо їздити до скаутів Узбекистану, Таджикистану т.ін. Що ж стосується самих переговорів, то навіть у них можна знайти позитив. Уперше ВСК перестав водити "Пласт" за ніс (як робив упродовж кількох років) і висловив свою позицію. Щоправда, позиція виявилася досить дивною. Бо здоровий глузд довго не вибирав би між організаціями, одна з яких має 9 000 зареєстрованих членів, а друга — кількасот лише декларованих. Однак, на жаль, не завжди здоровий глузд перемагає.

Скаути в Україні

До України скаутинг дістався 1911-го року, а офіційна дата народження українського скаутингу — 12 квітня 1912-ого. Саме тоді у Львові прийняв присягу перший скаутський патруль (Пластовий гурток). Засновники українського скаутингу — др.Олександр Тисовський, Петро Франко та Іван Чмола назвали організацію "Пластом". Від козацького терміну "пластун", що означало розвідувач. Пластові частини Війська Запорозького славились особливим, умінням, спритністю та мужністю. Скаутські структури інших країн теж не цуралися своїх національних особливостей. Навіть у назвах: польські скаути називають себе харцерами, німецькі — патфіндерами і т.п. Ідеологія "Пласту" повністю відповідала класичному скаутингу. Таким, як його собі уявляв Бі-Пі:

— Світове братерство між молодими людьми цілого світу;

— Ідея "служби" своєму народові, своїй релігії, а тим самим цілому людству, своїм ближнім, де б вони не були;

— Ідеї чесності, характеру, любові;

— Відкрите спілкування молоді, товариські зв`язки без політики, расових, етнічних та релігійних міжусобиць.

"Пласт" бурхливо розвивався разом із цілим скаутингом. Єдиною відмінністю було те, що "Пласт" існував без власної держави. Територія України на той час була поділена між Російською та Австро-Угорською імперіями. Саме тому "Пласт" багато робив, аби виховати патріотів, які зможуть здобути державу для свого народу. Патріотичне виховання в "Пласті" базувалось на бейден-пауелівському розумінні, а саме: на поєднанні понять обов'язку супроти власної спільноти (Батьківщини) і обов'язку супроти спільноти світової. Свідченням цього були широкі міжнародні (відповідно до можливостей) контакти "Пласту", участь пластунів у міжнародних скаутських таборах, зустрічах. Однак у 1914 році скаути різних країн, одягнувши однострої своїх армій, потрапили на фронти Першої світової війни. Ця трагічна сторінка в історії людства дала перше глобальне розуміння беззахисності і вразливості не лише окремого людського життя, але життя на Землі в цілому.

1918 рік відомий розпадом старих європейських імперій, народженням молодих демократичних держав. Однак українці не зуміли відстояти свою державність. Україна, розірвана між Польщею, Чехією, Румунією та більшовицькою Росією, стікала кров'ю. Про існування та діяльність "Пласту" в умовах більшовицького режиму не могло бути й мови. Тому "Пласт" продовжив свій розвиток в умовах більш лагідного, "демократичнішого" режиму на території Галичини в складі Польської держави. "Пласт" далі розвивав національну скаутську методику, незмінно опираючись на засади скаутингу Бі-Пі. Збільшується чисельність пластових осередків, відбуваються табори і вишколи. При допомозі церкви і особистій опіці сл.п. митрополита Андрія Шептицького в Карпатах створюється таборовий центр "Сокіл". Однак у 1930 році, після різкого загострення українсько-польських відносин на територіїї Галичини, польська влада почала проводити політику так званої пацифікації (втихомирення). Одним з результатів цієї політики стала заборона більшості громадських, культурних, виховних українських організацій, під яку потрапив і "Пласт". Проте на той час "Пласт" був уже міцною, дисциплінованою організацією, і тому, навіть після заборони, пластуни продовжують свою діяльність, відбуваються табори, вишколи, мандрівки. Лише у 1939 році після приходу більшовиків, пластове життя завмирає. В світі на той час вже спалахнула Друга світова війна.

Після війни за межі України, окупованої більшовиками, змушені емігрувати сотні тисяч українців. Серед них багато пластунів. Саме вони, на місцях поселень, відродили український скаутинг — "Пласт". Пластові осередки виникають в Англії, Німеччині, США, Канаді, Австралії. Місцеві скаути з повагою та симпатією ставляться до нових братів. І хоч скаутинг стоїть на засадах толерантності до своєї держави, всі розуміють неможливість існування українського скаутингу у власній державі, в умовах тоталітарного комуністичного режиму. Активна співпраця "Пласту" зі скаутами різних країн була надзвичайно корисною найперше самому "Пласту". Організація розвивалась разом зі всім скаутським братством, використовуючи найновіші розробки скаутських методик, а отже, залишаючись у своїй суті скаутською організацією. Як тільки на території колишнього СРСР почались демократичні зміни, активізувались національно-визвольні рухи, одними з перших на свою втрачену Батьківщину почали приїзджати саме пластуни-емігранти, дух і воля яких гартувались у скаутингу. Саме вони й повернулу "вогонь" пластування на Батьківщину. Змагання за самостійність і проголошення незалежності України в 1991 році сприяли розвитку "Пласту". З'явилися нові пластові частини, відбуваються літні табори; почалися офіційні навчання для виховників; відбуваються крайові з'їзди; у квітні 1991 року затверджено крайовий статут і назву організації — "Пласт" — Українська скаутська організація. З цього моменту починається процес відродження і активних контактів українського скаутингу з СОСР.

Левко ЗАХАРЧИШИН,
Пластовий сеньйор

«Пласт»—складова великого сайту «Українське життя в Севастополі».
©2006 Автор Микола Владзімірський. Дизайн Валентин Іванов.