Пласт: історія, міфи, перспективи
21 листопада 1999 року на VI Крайовому (Всеукраїнському) з'їзді Української скаутської організації Пласт зачитано лист (від 16 листопада) за підписом пана Garnet de la Hunt, Голови Всесвітнього Скаутського Комітету (ВСК), в якому повідомлялось про висновки ВСК щодо ситуації зі Скаутським рухом в Україні, а конкретно про питання визнання Національної Скаутської організації в Україні.
У листі стверджується (за перекладом ВСК): «...Пласт не може бути визнаним СОСР ні як єдина Національна скаутська організація, ні як організація для побудови єдиної Національної скаутської організації в Україні».
Причина такого рішення обгрунтована в наступній частині листа: «...ця організація (Пласт) в результаті традиції, що склалася, набула специфіки та іміджу українського патріотичного молодіжного руху, з яким значна кількість молодих людей, котрі бажають стати скаутами в Україні сьогодні, не можуть ідентифікуватися».
Далі в листі говориться: «Концепція, покладена в основу «Скаутів України» (новоствореної скаутської організації, яка утворена у відповідності з вимогами Конституції СОСР і є відкритою для індивідуальних членів, котрі виконують ці вимоги), відповідає типу Національної скаутської організації, кваліфікованої СОСР для членства. Поточний статут «Скаутів України» зараз у процесі прийняття поправок - з метою переконатися у повній відповідності до вимог СОСР, і коли цей процес закінчиться, то «Скаути України» будуть готові до визнання СОСР».
З яких причин організація з понад 88-річною історією, глибокими традиціями та сучасними методиками, однозначно найчисельніша та найкраще зорганізована серед усіх інших організацій скаутського типу в Україні, організація з безумовним авторитетом у своїй державі та за кордоном, «... не може бути визнаною СОСР...»? Чому СОСР від імені свого керівного органу ВСК робить висновок про те, що «новостворена скаутська організація» («Скаути України»), офіційно ще не зареєстрована в Україні, «...відповідає тилу Національної скаутської організації, кваліфікованої СОСР для членства».
Звичайно, кого і як приймати в своє членство - це перш за все справа самої СОСР. В даній ситуації зацікавлюють рівень аргументації та обгрунтувань, а також критерії прийнятих рішень.
Проблема представлення України в одній з авторитетних світових організацій (СОСР) не є виключно проблемою Пластучи «Скаутів України», але, безумовно, лежить в площині національних інтересів держави, тому потребує детального з'ясування та вивчення.
Скаутський рух (Скаутінг) виник на початку XX столітгя в Англії. Його автором, ідеологом і безумовним символом є відставний полковник, син священика - Роберт Стефенсон Сміт Бсйден-Пауел, якого весь скаутський світ любовно охрестив Бі-Пі.
Свій відлік Скаутінг бере з першого дитячого табору, що відбувся влітку 1907 року на англійському острові Бравнс. Ідейні засади руху та методика його діяльності викладені в книзі «Scouting for Boys» (ви-дана в 1908р.). Саме тут знаходимо основні принципи, на яких відбувається виховання та самовиховання у скаутінгу, а саме:
життя серед природи - мандрівництво і табірництво;
лісівництво - знання і захист природи;
лицарскість - служіння іншим на засадах лицарського кодексу честі;
рятування життя - зарадність в екстремальних ситуаціях і при нещасних
випадках;
витривалість - гартування тіла і духу, здоровий спосіб життя;
любов до Батьківщини - громадські обов'язки супроти своєї держави
і людства.
Кожен скаут мав скласти присягу такого змісту: (переклад з англ. О.Кульчицького):
«На свою честь присягаю, що робитиму все, що в моїх силах, щоб:
виконати свій обов'язок перед Богом і Королем (читай Державою. - Авт.);
повсякчасно допомагати іншим;
слухатись Скаутського закону».
Основними ідеями Скаутінгу є лицарське служіння [допомога) людям, згідно
з обов'язком вірності Богу та Батьківщині, на засадах рівності і братерства,
підпорядкованість Скаутському закону - своєрідному кодексу честі.
Гаслом організації став клич «Будь готовий!», символом - біла трилиста лілія. Патроном (опікуном) - Святий Юрій (Георгій). Скаути мали відповідну форму - однострої, своєрідні форми проведення занять.
Організаційна структура в Скаутінгу базувалась на праці малих груп - юнацьких гуртках (патрулях), які діяли на засадах самоуправління з допомогою старших друзів - скаутмайстрів (вихователів).
За дуже короткий час скаутська ідея та методика набули масового поширення у цілому світі. Вже в 1920 році в Лондоні відбулась перша міжнародна зустріч скаутів - Джемборі. Скаутська ідея опанувала світом.
На сьогодні Скаугінг є наймасовішим молодіжним рухом у світі. Світова Організація Скаутського руху представлена в багатьох країнах І налічує кілька мільйонів членів.
Скуатінг став прекрасною школою лицарів, лідерів, патріотів. В більшості цивілізованих країн скаути займають провідні позиції в суспільному житті, є президентами, керівниками урядів і т. п.
В Україні скаутизм виник у 1911 році, а офіційна дата народження українського скаутінгу - 12 квітня 1912 року. Саме тоді у Львові було прийнято присягу першим скаутським патрулем (пластовим гуртком).
Засновники українського скаутінгу - др. Олександр Тисовський, Петро Франко та Іван Чмо-ла - створили національну модель цього руху і назвали його українським відповідником слова «скаут» словом «пласт» (від козацького терміну «пластун», що означало розвідувач). Пластові частини існували в складі Війська Запорізького і славились особливою вмілістю, спритністю та мужністю.
Такий національний колорит у створенні українського скаутінгу не був проявом якогось відособлення. В кожній країні, де поширювався скаугінг, організація набула певних національних рис, і не лише в деяких частинах виховних програм, а й в називництві. Польські скаути називають себе харцерами, німецькі - патфіндерами і т.д. Ідеологія та методика Пласту повністю побудована на основі класичного Скаутінгу, впроваджуваного Бі-Пі:
світове братерство між молодими людьми цілого світу для налагодження мирних, дружніх зв'язків між народами земної кулі;
ідея «служби» своєму народові, своїй релігії, а тим самим людству, своїм ближнім, де б вони не були;
ідеї чесності, характеру, любові - ідеї, які бажано засвоїти молоді цілого світу;
ідея відкритого спілкування молоді, безпосередності, товариських зв'язків без політики, без расових, етнічних та релігійних міжусобиць.
Пласт бурхливо розвивався разом із усім скаутінгом. Єдиною відмінністю Пласту від скаутінгу інших країн було то, що Пласт існував за умов відсутності власної держави. Територія України на той час була поділена між Російською та Австро-Угорською імперіями. Саме це спричиняло особливу увагу Пласту до виховання патріотів, які зможуть здобути державу для свого народу. Патріотичне виховання в Пласті базувалось на Бей-ден-Пауелівському розумінні понять обов'язку супроти власної спільноти (Батьківщини) і обов'язку супроти спільноти світової. Свідченням цього були широкі міжнародні (відповідно до можливостей) контакти Пласту, участь пластунів у міжнародних скаугських таборах, зустрічах.
Однак в 1914 році скаути різних країн, одягнувши однострої своїх армій, вступили в Першу світову війну. Ця трагічна сторінка в історії людства дала перше глобальне розуміння незахищеності і вразливості не лише окремого людського життя, а й життя на Землі в цілому.
1918 рік відомий розпадом старих Європейських імперій, народженням молодих демократичних держав. Однак українці не зуміли відстояти свою державність. Україна, розділена між більшовицькою Росією, Польщею, Чехією та Румунією, стікала кров'ю. Про існування та діяльність Пласту в умовах більшовицького режиму не могло бути й мови. Тому Пласт продовжив свій розвиток в умовах більш лагідного, «демократичнішого» режиму на території Галичини в складі Польської держави. Пласт далі притримувався національної скаутської методики, незмінне опираючись на засади скаутінгу Бі-Пі. Збільшується чисельність пластових осередків, проводяться табори і вишколи. При допомозі церкви і особистій опіці сл.п. митрополита Андрія Шептицького в Карпатах створюється таборовий центр «Сокіл».
Однак у 1930 році, після різкого загострення українсько-польських стосунків на території Галичини, польська влада почала проводити політику так званої пацифікації (втихомирення). Одним з результатів цієї політики стала заборона більшості громадських, культурних, виховних українських організацій, до їх числа потрапив і Пласт.
Проте на той час Пласт був уже міцною, дисциплінованою організа-цією, і тому, навіть після заборони, пластуни продовжують свою діяльність, відбуваються табори, вишколи, мандрівки. Лише в 1939 році, після приходу більшовиків, пластове життя завмирає. В світі на той час уже спалахнула Друга світова війна.
Після війни за межі України, окупованої більшовиками, змушені емігрувати сотні тисяч українців. Серед них багато пластунів. Саме вони на місцях поселень відродили український скаутінг - Пласт. Пластові осередки виникають в Англії, Німеччині, США, Канаді, Австралії. Місцеві скаути з повагою та симпатією ставляться до нових братів, і хоч скаутизм стоїть на засадах толерантності до своєї держави, всі розуміють неможливість існування українського скаутінгу в умовах тоталітарного комуністичного режиму. Активна співпраця Пласту зі скаутами різних країн була надзвичайно корисною, перш за все, самому Пласту. Організація розвивалась разом зі всім скаутським братством, використовуючи найновіші розробки скаутських методик, а отже, залишаючись у своїй суті скаутською організацією.
Як тільки на території колишнього СРСР розпочались демократичні зміни, активізувались національно-визвольні рухи, одними з перших на свою втрачену Батьківщину почали приїжджати саме пластуни-емігранти, дух і воля яких гартувались у скаутінгу. Саме вони й повернули вогонь пластування на Батьківщину. Змагання за самостійність і проголошення незалежності України в 1991 році сприяли розвитку Пласту. З'явилися нові пластові частини, відбуваються літні табори; почалися офіційні навчання для виховників; відбуваються крайові з'їзди; в квітні 1991 року затверджено крайовий статут і назву організації - Пласт - Українська Скаутська Організація. З цього моменту починається процес відродження і активних контактів українського скаутінгу з СОСР.
Від початку свого відродження Пласт однозначно заявив про бажання увійти в світову скаутську родину. Свідченням цього було включення в назву організації слова «скаутська», активні контакти з представниками світового скаутського руху, використання та впровадження скаутських форм та методів праці. Однак представники СОСР виставили досить жорсткі умови як для молодої, відродженої, а фактично новоство-реної організації. Перша вимога- представництво Пласту в більшості регіонів (областей) України. Друга - відкритість, тобто можливість, членства в організації всіх громадян, які визнають скаутські принципи і хочуть працювати в скаутському русі. Провід організації сприйняв ці вимоги і почав працювати над Їх виконанням, враховуючи об'єктивні реалії сучасної України.
Історично склалось так, що Україна тривалий час була умовно поділена між двома системами. Східна частина була під владою царського самодержавства, а пізніше - більшовицького тоталітаризму. Західна частина - під владою ліберальної Австро-Угорської імперії, а пізніше демократичних держав (Польща, Чехія, Румунія). Лише з 1939-го, а фактично з 1944 року вся територія України була окупована більшовиками. Ця історична специфіка стала причиною того, що Західна Україна, її населення, формувались тривалий час в умовах «буржуазної демократії». Це сприяло збереженню в цьому регіоні ідеалістичного світогляду, патріотизму (обов'язок супроти Батьківщини), толерантності.
На Східній Україні впроваджувались інші принципи. Ще російський царизм вів політику нещадного національного гноблення супроти народів, котрі входили до складу імперії. БіЛЬШОВИКИ до свого безжалісного націонал-шовінізму додали ще й не менш безжалісний войовничий атеїзм. Отже, Східна Україна протягом 70 років розвивалась під впливом руйнівної антилюдської більшовицької ідеології. Результати цих процесів зумовили суттєві відмінності у рівні самоусвідомлення, менталітеті між різними регіонами України. Це, звичайно, наклало свій відбиток і на розвиток скаутінгу в Україні.
На початок 1991 року в Україні, окрім Пласту, який на момент свого установчого з'їзду вже мав організовані структури, досвідчених виховників та реальні осередки, почали скою роботу ще декілька локальних груп, малочисельних і недостатньо усвідомлених в особливостях скаутської ідеї. Зокрема, скаутська група в Харкові, так звані скаути Криму (сам регіон надзви чайно складний і пронизаний духом радикального сепаратизму). Пізніше виникає осередок дніпровських скаутів «Скіфи». Своє зацікавлення скаутською методикою висловили лідери дитячої патріотичної організації «СІЧ».
Якщо Пласт відроджувався на засадах історичної скаутської традиції, збагаченої сучасним скаутським досвідом, при активній допомозі пластунів з країн, де скаутінг добре розвинутий, то інші скаутські групи творили свої, відмінні моделі.
Коли постала актуальність питання про репрезентацію України в Світовому Скаутському русі, представники СОСР неоднозначне заявили про те, що фундаментальний принцип СОСР: «Одна держава - одна організація».
Кульмінаційний момент. МСБ запропонувало дві моделі: конфедерацію та унітарну організацію. Але в обох випадках передумовою залишався принцип об'єднання. На той час ніхто з учасників процесу не ставив під сумнів провідну роль Пласту в розвитку скаутського руху України. Пласт був репрезентований в більшості регіонів України. Не було жодних суперечностей щодо відповідності організації скаутським принципам. У контексті проблематики виринало єдине запитання: чи є Пласт достатньо відкритою організацією, щоб репрезентувати все різноманіття скаутського руху в Україні? Розглянемо детальніше цю вимогу.
Отже, відкритість Пласту за:
конфесійною ознакою. З самого початку Пласт однозначно заявив про свою позаконфесійність і непідпорядкованість будь-яким релігійним організаціям. При цьому Пласт налагодив тісну співпрацю з основними церквами України - Православною та Греко-католиць-кою, про що свідчать відповідні документи. Отже, пластуни на практиці реалізують свій скаутський обов'язок вірності Богу. Найпереконливішим свідченням релігійної відкритості Пласту є членство в організації осіб мусульманського віровизнання. В даному питанні Пласт є навіть більш толерантним, ніж Світовий Скаутський рух, який допускає поділ скаутів в національній організації за конфесійною ознакою (див. лист ВСК, зацитований на початку);
за національною ознакою. Цей аргумент найчастіше використовується опонентами Пласту, мовляв, Пласт - організація націоналістична. Цей аргумент є провідним і в листі ВСК, де організацію звинувачено (звучить незбагненно) в патріотизмі. Отже, щодо національних ознак, то Пласт ніколи офіційно чи неофіційно не заявляв про обмеження свого членства за національною ознакою. Членами Пласту були, є і будуть (якщо забажають) громадяни не лише українського самоусвідомлення. Членами Пласту є громадяни російської, кримсько-татарської та інших національностей. У Пласті, можливо, ніхто й не звертав би особливої уваги на цю проблему, якби не хворобливо пильна увага до неї представників СОСР та значної (якої?) кількості «...молодих людей, котрі бажають сьогодні стати скаутами в Україні...». Виявляється, Їх не влаштовує «...імідж Українського патріотичного молодіжного руху...», з яким вони «...не можуть ідентифікуватися». Отже, обов'язок скаута щодо своєї Батьківщини - патріотизм - ставиться Пласту в провину. Але ж чи про скаутінг ведеться мова взагалі? Чи, можливо, в Україні закладаються основи нового, «сучасного», «євроазійського» скаутінгу, в якому один з базових принципів, сформульований Бі-Пі, є ганебною плямою, що не дозволяє організації репрезентувати державу у Світовому Скаутському русі. На жаль, будь-яка аргументація відсутня. Ще один «тяжкий гріх» приписується Пласту неофіційно - це його україномовність в офіційному діловодстві. Виявляється, послуговування офіційною державною мовою - це теж причина, яка не дає можливості декому «...ідентифікуватись».
Але найпікантніший аргумент-рецепт лідери ВСК подають у кінці свого листа.
Виявляється, пластуни, хоч їх організація не відповідає скаутським принципам,
можуть в індивідуальному порядку вступати в організацію «Скаути України».
Це, на перший погляд, абсурдне трактування насправді має глибинну основу,
адже в новоствореній організації, яка відповідатиме вимогам СОСР, треба
ще й комусь працювати. А реальний кадровий потенціал, стійкість структури,
імідж мас - саме Пласт.
На жаль, спроби представників Пласту з'ясувати всі ці проблеми безпосередньо
з проводом світового скаутінгу (зустріч в Женеві з керівництвом МСБ) наштовхнулись,
м'яко кажучи, на нерозуміння. Керівники МСБ , ВСК добре знали про те,
що в листопаді 1999 року відбудеться черговий з'їзд Пласту, який прийме
відповідні заяви і рішення на найвищому рівні. Але комусь в Женеві дуже
нетерпілось зробити висновки до з'їзду, щоб поставити Пласт перед доконаним
фактом. Такі дії спричиняють нагадування про скаутське братерство, де
присутня звичайна толерантність. Мимоволі окреслюється невтішний висновок:
комусь не дуже хочеться бачити Пласт представником України в Світовому
Скаутському русі. Кому?
Сучасна ситуація з розвитком скаутського руху в Україні виглядає досить цікаво. Пласт на своєму VI з'їзді однозначно підтвердив свою скаутську сугь - відкритість і готовність виступати інтегруючим началом для створення єдиної скаутської організації України. Організація внесла до свого статуту необхідні зміни і заявила, що надалі буде здійснювати інтеграційні процеси, співпрацюючи зі всіма конструктивними партнерами і середовищами, які дієво, а не декларативно, визнають скаутські принципи і хочуть спільно розбудовувати Скаутський рух України. Наявність в структурі Пласту спеціалізованих дорослих частин (куренів) дає можливість входити в склад організації цілим осередкам інших скаутських організацій зі збереженням власних особливостей і традицій.
Разом з тим на арені з'явилась не до кінця зрозуміла структура «Скаути України», яка, на думку Женеви, найкраще відповідає самоідентифікаційним потребам частини молодих людей, які хочуть займатись скаутінгом, але не визнають український варіант скаутінгу - Пласт. «Скаути України» однозначно в меншості. Однак меншість ця досить специфічна. Вона не толерантна до існуючої більшості - Пласту, особливо не переймаючись аргументацією своєї позиції. Передбачаючи лише індивідуальне членство, «Скаути України» не залишають місця для збереження індивідуальних особливостей вже існуючих скаутських організацій. Сумнівною є й територіальна репрезентативність «Скаутів України», які взагалі відсутні на заході України, спорадично представлені (чи представлені?) в центрі і на півдні. Саме ця очевидна неповноцінність «женевської» моделі сприяє тому, що останнім часом біля «Скаутів України» все частіше помітні представники ще однієї «скаутської» організації - піонерської. Спадкоємці (очевидно не лише майнові) Всесоюзної піонерської організації ім. В.І.Леніна - Спілка піонерських Організацій України та її київський паросток СПО Києва, які зараз ведуть активне перефарбування своїх неактуальних фасадів. Очевидно справи у «Скаутів України» розвиваються не найкраще, якщо доводиться зближуватись із найзапекл-ішими опонентами скаутської ідеї - спадкоємцями ленінських піонерів.
Отже, можна зробити висновок, що в Україні фактично реалізуються дві моделі створення Національної скаутської організації:
перша - об'єднання всіх, хто реально бажає скаутувати навколо найбільшої, найкраще зорганізованої та найширше представленої в регіонах Національної скаутської організації України - ПЛАСТ (нова назва затверджена VI з'їздом). Організація ця повністю виконує вимоги, викладені в документах СОСР щодо відповідності ідейним засадам, відкритості і територіальному поширенню національної скаутської організації.
друга - створення організації («Скаути України»), яка, декларуючи бажання об'єднати скаутський рух, насправді протиставляє себе його найбільшим складовим (Пласту), не визнає історичних традицій, не має реального представництва в державі. Єдиним козирем цієї моделі є незрозуміла за браком серйозної аргументації позиція МСБ та ВСК.
Незважаючи на доволі заплутану та контраверсійну ситуацію, НСОУ Пласт, виходячи зі скаутських принципів толерантності та оптимізму, вірить, що процес створення і визнання Національної скаутської організації України відбудеться на засадах:
скаутської ідеології;
здорового глузду;
взаємної поваги і толерантності;
з об'єктивним урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін.
Хочеться вірити, що Україна буде гідно представлена в одній із авторитетних світових інституцій - Світовій Організації Скаутського руху, а лідери СОСР, в свою чергу, будуть з належною повагою і об'єктивністю трактувати український скаутінг у світовому братерстві скаутів.
Левко ЗАХАРЧИШИН,
пластун-сеніор