 |
 |
|
 |
 |
|
 |
 |
|
 |
||
 |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
||
28 червня по 8 липня 2001 року. ОВВТ «Дубок» Байдарська долина. с. Орлине, Крим.
Комендант – ст. пл. Марія Процак
Писар – ст. пл. Зіна Беланюк
Приїхали пластуни з м. Сімферополя, м. Євпаторії, м. Красноперекопська,
м. Києва і м. Севастополя.
Від станиці Севастополь їздили: пл. розв. Ірина Топіліна, пл. уч.
Настя Ільющенко, пл. уч. Микита Клушин, пл. прих. Віка Пруднікова, пл. прих.
Настя Семенова, пл. прих. Саша Гусєва, пл. прих. Максим Сичов, пл. прих.
Іван Пронтенко, пл. уч. Саша Єрмошкіна, пл. прих. Віка Гусєва.
Табір налічував 60 осіб. На таборі крім гутірок, мандрівок, відбулося вінчання
пл. сен. Галини Каширіної та пл. сен. Сергія Урсуляка. Вінчання
провадив отець Микола Бердник з Києва.
7 липня святкували Івана Купала. Гостями на святі були: журналіст
газети “Кримська світлиця” Микола Владзімірський, журналістка Лідія Степко,
журналісти з телерадіокомпанії “Бриз”, археолог з Техаського університету
ст. пл. Таїса Бушнель, представниця Союзу Українок з м.
Києва Ліда Мадоян, голова Союзу Українок м. Севастополя Богдана Процак,
а також батьки і вчителі пластунів та гості з м. Севастополя.
ВИШКІЛЬНИЙ ТАБІР "ДУБОК"
Завершився вишкільний табір "Дубок", який був проведений Севастопольською станицею з 27 червня по 8 липня. Участь у ньому взяли 58 пластунів з Київа, Симферополя, Євпаторії, Красноперекопська і Севастополя.
Таборування відбувалось на мальовничій галявині поблизу озера під селом Орлине (у районі Севастополя). Крім вишкільних занять і походів, священиком отцем Миколою Бердником з Києво-Вишгородської єпархії проводились ранкові і вечірні молитви. Започаткована цікава традиція пластового вінчання.
В ніч з 6 на 7 липня пластуни святкували Івана Купала, під час якого творча група "Світанок" з Симферополя показала чудову інсценізацію "Лісової пісні" Лесі Українки. Це свято проводилось в Криму вперше.
Суттєву організаційну допомогу зробила голова Союзу Українок п. Богдана Процак, надавши можливість багатьом гостям з Севастополя побувати на святі.
Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ
«ТОМУ, ХТО ПОРУЧ, РУКУ ДАЙ !»
З 27 червня по 9 липня своє вже п'яте літнє таборування провела севастопольська
станиця Пласту - Національної скаутської організації України. Цього року,
на відміну від попередніх, таборування проходило разом з пластунами усієї
Кримської округи.
Переповнений автобус повільно котив переліском Байдарської долини, аж раптом
спинився біля плетених із зеленого гілля воріт, на яких великими літерами
було виплетено СКОБ. Всім, хто хоч раз спілкувався з пластунами добре знайомий
короткий девіз-вітання – СКОБ! (Сильно! Красно! Обережно! Бистро!).
У таборі все було готове до зустрічі гостей – членів севастопольських громадських
товариств «Союзу українок», «Просвіти» та журналістів, запрошених на свято
Івана Купала головою «Союзу українок» Богданою Процак. Серед гостей були
також Лідія Мадоян – референт управління виховної роботи ВМСУ та Таїс Бушнель
– науковий співробітник з Техаського університету, котра зараз проводить
дослідження у Херсонесі. ( До речі, вона також член тамтешнього Пласту).
Вражала чітка злагодженість, що панувала тут. Декілька коротких команд коменданта
Марії Процак – і табір вишикувався на галявині.
Сама Маруся Процак, станична севастопольських пластунів – студентка філологічного
факультету (спеціальність «Українська мова та література»)Таврійського національного
університету, але вже пройшла вишкіл і стала виховником.
– У минулі роки ви таборувалися у Форосі, яка причина зміни місця?
– Тут ми базуємося вперше, бо у Криму пластунів помітно побільшало, облаштування
табору потребувало чималої площі. До того ж, прибули пластуни з різних куточків
України.
– Наскільки успішним на сьогодні є відродження Пласту в Україні?
– Пласт зараз отримав звання Національної скаутської організації України.
Він є однією з найбільших дитячих організацій в нашій державі і налічує
майже 12 тисяч заприсяжених, тобто дійсних членів. У Криму Пласт почав працювати
з 1996 року, а взагалі він зародився у 1911 році. Цього року ми святкуватимемо
90-річчя нашої організації. Відродження ж Пласту в Україні почалося у1989
році і першими на цьому шляху були пластуни Києва та Львова.
Весь час, коли Пласт був заборонений в Україні, він існував в українській
діаспорі різних країн, скрізь, де б тільки українці не мешкали. Наш головний
пластун, керівник всесвітнього Пласту Любомир Романьків живе у Нью-Йорку.
Він – Нобелівський лауреат, автор 50 патентів комп'ютерних технологій, людина
досить відома і цікава. Взагалі у Пласті всі люди дуже цікаві, хоч і різні.
А Пласт – це те, що нас єднає.
– Яким чином діти приходять до Пласту?
– На жаль, ми мало рекламуємо діяльність організації, приходять, як правило,
друзі та однокласники пластунів. Але мета Пласту – не численість, а якість.
– Є такі, що не витримують?
– Так. Сучасна молодь полюбляє комфорт, не всі бажають дійти всього самотужки.
Але ті, котрі витримують, залишаються надовго.
– Ви вважаєте пластунський гарт стане у нагоді на життєвому шляху?
– Однозначно. Адже одна з цілей Пласту – виховання лідера.
Після шикування була вечірня молитва. Тут треба відмітити присутність табірного
капелана – священика греко-католицької церкви отця Миколи. Саме він ще п'ять
років тому благословив створення севастопольського Пласту. І хоч зараз проживає
у м. Ірпінь, що на Київщині, та щороку приїздить до пластунів на літнє таборування,
сподіваючись, що став для останніх не лише духовним отцем, а й щирим другом.
...День закінчувався. Ми знали, що пластуни з Сімферопольської театральної
студії готували для гостей показ вистави, але те, що ми побачили, вразило
до глибини душі. «Лісова пісня» була показана повністю та ще й з неабиякою
професійністю. Дивовижна і яскрава гра.
Нарешті настала Купальська ніч. Над Байдарами палахкотіли зорі, на віночках,
спущених на воду, – тендітні свічки. Поруч двоє хлопців чубились за один
вінок, а трохи далі два віночки залишилися на самоті – незмінні закони буття...
Чарівна в усі часи Купальська ніч... На юних обличчях – відблиски палаючої
ватри...
Лідія СТЕПКО, власкор «КС».
м. Севастополь.
«Кримська світлиця». 20.07 2001 р.
